Я дякую всім, хто не забуває, що фронт щодня потребує підтримки. Я дякую всім, хто працює саме заради незмінної, постійної, реальної підтримки. Дякую всім, хто розуміє, як це важливо, щоб наші люди у прифронтових районах та на тимчасово окупованій території відчували, що Україна про них пам’ятає. Пам’ятає й не залишить на знищення ворогу. Я дякую всім, хто не розчаровується, не витрачає свою дорогоцінну енергію на суперечки. Хто працює заради державних інтересів. Хто лікує і рятує. Хто вчить дітей і дійсно дбає про інтереси своїх громад. Хто виробляє зброю, снаряди для наших хлопців. Хто організовує волонтерські збори і попри все допомагає конкретним підрозділам.

Я дякую всім, хто тренує наших воїнів – і тут, в Україні, і в країнах-партнерах. Кожна така тренувальна місія – це конкретний внесок у перемогу, яка буде. Обов’язково. Якщо не просто в неї вірити. Якщо не просто чекати перемоги від воїнів. А якщо кожного дня робити все від тебе особисто залежне, щоб Україна стала сильнішою і щоб наших спільних можливостей стало більше.